четверг, 12 мая 2016 г.

Мама року

«Мама» - це перше слово дитини. Мама – це найрідніша людина. Якщо говорити про «Маму Року», вона в кожного своя. Особлива жінка, що попри свої негаразди знаходить сили підтримати свою дитину. 
Мені здається, що наші стосунки з мамою нагадують стосунки мами з дочкою у серіалі «Дівчата Гілмор». Тільки моя мама у випадку розлучення (не дай Боже, звичайно!) не переймалась би своїм особистим життям. Для неї діти були завжди на першому місці. При чому «дітьми» можуть буть не тільки родичі по крові (племінники або племінниці), а ще й їхні другі половинки.  
Найдивовижніше, що десять років назад, мене запитали: «А скільки твоїй мамі виповнюється років?». Я відповіла: «Тридцять». Через десять років відповідь була така ж сама. Більше того, мине ще десять років і відповідь не зміниться. Мама для мене назавжди веселушкою тридцяти років.  
Моя мама більше, ніж подруга. Вона – краще версія мене. І можу закластись, що вона б те саме сказала про мене.  
Вона дуже легко знаходить спільну мову будь з ким. Вона є найкращим мотиватором та психологом. На підсвідомому рівні, вона знає, коли треба дати пораду, а коли краще промовчати.  
Мені також подобається, що жоден з «дітей» не називає її тьотьою Ніною. Тільки Ніною. Наче вона їхня ровесниця.  
Ніна любить влаштовувати парі. Головне для неї не виграш, а лише азарт. Цікаво, що 90 випадках з 100 вона вигравала. Ви думаєте, чому Дікапріо нарешті Оскар отримав? Це тьотя Ніна просто поставила на це.  
Ніна наполовину росіянка, але серцем і душею віддана Україні. Її улюблений співак – Вакарчук. І це єдина людина, яка змушує її говорити та співати українською.  
Також Ніна не соромитесь звання «бабуся». Більше того, вона цим пишається. Адже мама дуже любить дітей. Ну і посіпак також. І взагалі всі мультики зі смішними персонажами.  
Моя мама – мама не те що року, а десятиліття. Ні, життя!  Так, вона не народила купу дітей, але вона на кшталт пані Мінг. В неї тільки одна дитина, але виховала (чи допомагала у вихованні) багатьом.  
Від всієї душі дякую їй за ті якості, які вона в мені виховала, за терпіння і взагалі за те, що вона є такою, якою є.