Одного разу...

Одного разу МИ зустрілись. Зустрілись через якийсь час в якомусь магазині в черзі. Ти привітався перший і почав розмову. Запитав як справи. Я почала розповідати про свої подорожі. Не численні, але такі незабутні. Розповідала, як я бачила на свої очі Памуккале і що мені так шкода, що з кожним роком цей бавовняний замок виглядає все гірше і гірше. Але попри це місце дуже гарне. Потім я розповідала, як каталась на повітряній кулі в Кападокії.

-          Не страшно було?

-          Так, страшно. Але воно того було варте.

Ти кивнув на це. Я продовжила розповідати. Тепер вже про те, як мала щастя кататись по канатній дорозі в Барселоні та як мене вразило це місце. Не закінчила оповідь. Дійшла черга. Ти тихо сказав: «Давай, сядемо там у кафе. Поговоримо. Стільки ж не бачились.»

В кафе ледве знайшли місце. Я замовила каву. Ти замовив чай без всяких витребеньок. Твої смаки не змінились. На стіл ти поклав айфон. Не остання модель. Той же годинник. Навіть костюм схожий на ті, що я пам’ятаю с кращих наших часів.

Тепер ти почав розповідати про свої дві невдалі спроби побудувати стосунки. Потім про третю – вдалу. Але обручки я не помітила. Мабуть, і не хотіла.

Ти раптово запитав: «А я тебе як?». При цьому такий погляд схвильований.

«Якось» - байдуже відповіла я. Нервово взяла в руки олівець і почала водити лінії на серветці. «Я вирішила для себе, що це марно. Після тебе все марно. І я нічого не хочу і не можу» - на одну з ліній завернула у бік. - «Тому вирішила зайняти себе чимось іншим»

«Шкода» - все зміг ти сказати.

«Ні. Не шкода. Абсолютно» - вимовила я, і при цьому сама собі не вірячи.

Ми б ще сиділи так, як ідіоти. Говорити немає про що. Але тобі подзвонили. Думаю, що ВОНА. Принаймі, судячи з твого погляду.

«Вона – хороша людина?» - запитала я, коли принесли рахунок. Ти кивнув. Ніяких зайвих подробиць. Мені ж краще. Зайві деталі мене б просто вбили б.

Ми попрощались. Дуже швидко. Наче просто старі знайомі. Між якими нічого ніколи не було і бути не могло.

Я сіла на лавку біля торгівельного центру і думала, як я вдячна. Навіщо мені знати, як ви ходите на побачення, якими подарунками ви обмінюєтесь, які вона любити квіти, як ви підписані одне в одного в телефонах. Воно мені не потрібно. Головне, щоб було добре тобі. А в мене все путьом. Планую нову подорож.

Будь-які співпадіння випадкові.

Как хочет женщина

Советский Союз распался, а «совок» в головах остался. Хотя так быть не должно. Мы же живем в современном мире и различными технологиями. Почему технологии развиваются, а мы в некоторых аспектах стоим на месте?

В свои 18 лет Эмили Нагоски пережила не самый удачный опыт отношений. Но университетский курс по сексологии ей помог понять свои ошибки и исправить их. Теперь она помогает другим, делиться своим опытом в книге «Как хочет женщина». 

 «Как хочет женщина» расскажет то, о чем постеснялась бы рассказать ваша мама; то, о чем бы точно не рассказали на уроках биологии; то, о чем бабушки на лавочке даже бояться подумать; то, о чем никогда не напишут в женских журналах; то, о чем вы никогда не узнаете, изучая вечерами паблики с эротическим подтекстом; то, о чем не всегда знают «опытные» подружки;

то, о чем не знает (и не очень хочет) знать ваша вторая половинка.

О плюсах:

•  Большой плюсик к карме оформителям обложки. В отличие от оригинальной обложки – не пошло!

• Актуальность темы. То, о чем говорит Эмили Нагоски действительно важно и актуально. Это не просто текст-вода. Она на различных примерах разбирает самые распространенные проблемы, связанные с сексуальной жизнью и не только. А именно: мифы про девственную плевру (да, это можно погуглить, но всё же); комплексы, навязанные религией и средствами массовой информации; нонкордантность и почему Кристиан Грей не прав; «газ» и «тормоз» и что на них влияет; отсутствие или низкий уровень влечения. Ну, конечно, что же целая глава про «пресловутый» оргазм. Да, про него столько всего написано и сказано и не всегда по делу!

• Практические советы. В книге есть несколько тестов. С их помощью можно разобраться в себе и в какую сторону стоит двигаться. Также есть очень даже интересные приложения с упражнениями в самом конце книги. 

• Наличие проверенных источников. Так как книга не художественная, то наличие каких-то источников все-таки должно быть, и они есть. Причем автор использует историй не только из своей практики, но и практики Оливера Сакса (американский невролог), результаты различных исследований, и сопоставляет идеи известных специалистов по человеческим отношениям Джона Готтмана и Эстер Перель 

• Дружеска обстановка. Хоть Эмили Нагоски является преподавателем, она общается с читалем (читательницами) как с равными. Она ведет откровенные и непринужденные беседы. При этом, ты с каждым новом словом, думаешь "блин, вот он действительно так".

О минусах:

• Можно было бы сказать, что много типичной "американщины" из серии "Вы такие классные какие вы есть. Да, не идеальные...но мы все неидеальные и это классно". Но мне показалось, что именно в этой книге это было уместно и подобных фраз было не так уж и много.

Как хочет женщина (в оригинале Come as you are) – это откровенный разговор о сексе. Книга не напоминает нудный учебник, напичканный не нужными фактами. Нет. Это больше напоминает задушевную беседу с подругой.  Не каждый же день выдается возможность поговорить с подругой со степенью Ph.D.

P.S Некоторые отрывки я бы давала читать девушкам и до 18 лет. 

 

4 книги, чтобы "взорвать" свой мозг и вспомнить школу

Существует такое мнение, что математика - это международный язык. Возможно, это так и есть. К сожалению, его поманиют ( и хотят понимать!) не все.

Реалии жизни таковы, что так или иначе нам приходиться иметь дело с числами. Просто вспомните, мы считаем в магазине, ресторане, на работе и т.д. 

Книги выше на картинке целиком и полностью посвящены математике. И если подробнее...

Стивен Строгац "Удовольствие от Х"- отличное пособие для "чайников" (вроде меня:)). Автор удобно структурировал книгу. Другими словами, вы начинаете с самого простого и элементарного. Написано просто и доступно. Можно использовать эту книгу для объяснения сложного материала детям.

Саймон Синкх "Симпсоны" 

Если сравнивать с первой книгой, то эта более сложная для понимания. Она рассчитана на тех, кто любит мультфильм (собственно, почему такое название) и математику.

Пускай вас не пугают сложные формулы и огромное количество разных рассчетов! Да, они есть. Но их перекрывает увлекательные детали от создателей "Симпсонов".

+Есть даже упоминание о "теореме Футурамы". Она была разработана специально для этого мультфильма. Вот так-то!

 Алекс Беллос "Красота в квадрате"
Это, пожалуй, самая сложная для восприятия книга. В ней действительно много интересных фактов. Также показана взаимосвязь чисел с нашей жизнью. 
Присутствует даже упоминание Гомера Симпсона. И честно говоря, вот такие не значительные упоминания известных людей спасают книгу.
Недостатки у этой книги есть: структура ( главы слишком объемные) и подача материала как для математиков. Хотя изначально подразумевалось, что тот, кто читает эту книгу полюбит математику всем сердцем.

Артур Бенджамин, Майкл Шермер "Магия чисел"
Данная книга самая практичная. Здесь практически нет теории. Автор делиться своими методам решать различные задачи в уме. В каждой главе есть задачки для того, чтобы окончательно закрепить материал.Интересно, сложно и чтение не на один вечер. 










Итог: Отличный вариант для расчехления мозгов. 

P.S Да, 4 - это в некоторых культурах число смерти и по некоторым высказываниям обладает негативной энергетикой. Но не стоит забывать, что в мире четыре стороны света, четыре времени года. Также это число значит стабильность и устойчивость. А вообще всё было намного проще. Коллаж лучше всего смотрится из 4 книг:)

Мама року

«Мама» - це перше слово дитини. Мама – це найрідніша людина. Якщо говорити про «Маму Року», вона в кожного своя. Особлива жінка, що попри свої негаразди знаходить сили підтримати свою дитину. 

Мені здається, що наші стосунки з мамою нагадують стосунки мами з дочкою у серіалі «Дівчата Гілмор». Тільки моя мама у випадку розлучення (не дай Боже, звичайно!) не переймалась би своїм особистим життям. Для неї діти були завжди на першому місці. При чому «дітьми» можуть буть не тільки родичі по крові (племінники або племінниці), а ще й їхні другі половинки.  

Найдивовижніше, що десять років назад, мене запитали: «А скільки твоїй мамі виповнюється років?». Я відповіла: «Тридцять». Через десять років відповідь була така ж сама. Більше того, мине ще десять років і відповідь не зміниться. Мама для мене назавжди веселушкою тридцяти років.  

Моя мама більше, ніж подруга. Вона – краще версія мене. І можу закластись, що вона б те саме сказала про мене.  

Вона дуже легко знаходить спільну мову будь з ким. Вона є найкращим мотиватором та психологом. На підсвідомому рівні, вона знає, коли треба дати пораду, а коли краще промовчати.  

Мені також подобається, що жоден з «дітей» не називає її тьотьою Ніною. Тільки Ніною. Наче вона їхня ровесниця.  

Ніна любить влаштовувати парі. Головне для неї не виграш, а лише азарт. Цікаво, що 90 випадках з 100 вона вигравала. Ви думаєте, чому Дікапріо нарешті Оскар отримав? Це тьотя Ніна просто поставила на це.  

Ніна наполовину росіянка, але серцем і душею віддана Україні. Її улюблений співак – Вакарчук. І це єдина людина, яка змушує її говорити та співати українською.  

Також Ніна не соромитесь звання «бабуся». Більше того, вона цим пишається. Адже мама дуже любить дітей. Ну і посіпак також. І взагалі всі мультики зі смішними персонажами.  

Моя мама – мама не те що року, а десятиліття. Ні, життя!  Так, вона не народила купу дітей, але вона на кшталт пані Мінг. В неї тільки одна дитина, але виховала (чи допомагала у вихованні) багатьом.  

Від всієї душі дякую їй за ті якості, які вона в мені виховала, за терпіння і взагалі за те, що вона є такою, якою є.