Мішель Уельбек досить своєрідна особистість. Його твори цинічні, сатиричні та не завжди зрозумілі. Він інтелектуал, що поширює свої ідеї через романи.
Мені особисто чомусь імпонують ідеї Уельбека. Принаймі ті, що були у творі "Світ як супермаркет".
Роман "Покора" - це чорна сатира на французів та взагалі Європу. Ті, хто його читав діляться на 2 категорії: 1) фу-фу, що за расизм 2) так-так, воно ж так і є
Я все-таки себе віднесу до 2-ї категорії. Ще й треба сказати, що релігія "іслам" не показана тут у чорному світлі (чи я так побачила?). Автор показує контраст французи-романтики з вседозволеністю секс-наркотики-рок-н-рол та мусульманами з покорою-патріархатом-стриманністю.
Сюжет "Покори" не динамічний. Є екзистенціальні нотки Сартра: роздуми про смерть, життя, стосунки та релігію. Частково твір написаний у вигляді щоденника головного героя.
Головний мінус "Покори" - це надлишок сексуальних сцен. Мабуть, це було треба щоб показати кризу Франсуа (головного персонажа), але вийшло трохи too much. Вийшов якийсь Бегбедер. Хоча це можна пояснити тим, що "ну це ж французи!"
Окрім політики, є акцент на кризі середнього віку. Оскільки Франсуа є дослідником творчості Гюїсманса, він порівнює своє життя з його. Навіть намагається навернути себе до католицизму і стати ченцем. Подорожує по тим місцям, де був автор.
По мірі читання, сам читач починає несвідомо замислюватись, чи є це просто фантазії автора або прогнози на майбутнє?
Комментариев нет:
Отправить комментарий